Під час профспілкової зустрічі високого рівня з керівництвом МВФ і Світового банку, яка відбулась 7-9 лютого 2017 року у штаб-квартирі МВФ у м. Вашингтон (США), Голова Федерації профспілок України Григорій Осовий зазначив, що дискусії профспілок з керівниками служб і керівництвом МВФ засвідчили спорідненість філософії та цінностей сторін.
Це зокрема стосується зниження рівня бідності, нерівності, сталого економічного зростання, збільшення робочих місць, ефективного функціонування ринку праці. Проте тактика, методи і політика досягнення зазначених цілей має відмінності.
Григорій Осовий висловив думку, що під час дискусії за участю членів правління МВФ і Світового банку потрібно не лише знайти спільності, але й під час їх реалізації просунутися у бік співробітництва, яке могло б дати більший синергетичний ефект. Голова ФПУ підкреслив, що Україна здійснює співробітництво з МВФ та Світовим банком з 1992 року. На підтримку реформ було залучено достатньо великі ресурси. Обсяг боргу та його обслуговування складає понад півтора ВВП країни. Проте ефект від цього суспільство не відчуло. Подібну ж ситуацію відзначали у своїх виступах колеги з інших країн, які взаємодіють з міжнародними фінансовими установами. Економіка все ще хворіє, робочі місця скоротилися, рівень доходів внаслідок інфляційних процесів знизився – все це викликає незадоволення людей. Більш того, вони розуміють, що борги будуть віддавати не уряди, які позичали, а працівники і бізнес. 17 млрд доларів США Україна запозичує за Меморандумом про економічну та фінансову політику, підписаним у 2014 році. Половину коштів вже отримано.
Григорій Осовий висловив впевненість, що МВФ та Світовий банк є достатньо компетентними щодо реформ у цій сфері. У той же час умови і критерії фінансування втручаються у сфери соціальної політики, регулювання ринку праці, трудових відносин, заробітної плати, соціального і пенсійного страхування, що за загальносвітовою практикою є сферою взаємодії сторін соціального діалогу. Саме на такій позиції стоїть МОП.
Голова ФПУ висловив думку, що такі питання не повинні вирішуватися урядами з МВФ за спиною профспілок. Тим більше диктуватися, а деякі й нав’язуватися, як наприклад, пресинг щодо підвищення пенсійного віку, заморожування зарплат та пенсій, лібералізація трудових відносин тощо. Ці питання мають бути виключною сферою компетенції і регулювання сторін на національному рівні. І навіть якщо вони висуваються в якості умов меморандумів щодо надання кредитів, цьому мають обов’язково передувати консультації, діалог зі сторонами, які представляють інтереси працівників, роботодавців, що за національним законодавством є представниками інтересів відповідних груп. Профспілки не можуть допустити, щоб права та інтереси мільйонів спілчан ігнорувалися.
Під час виступу також було зазначено, що необхідно врахувати і ситуацію коли, наприклад в Україні, часто змінюються уряди. Одні підписували меморандуми чи давали зобов’язання на одних умовах, а їх наступники вже підписували з профспілками і роботодавцями колективну угоду на національному рівні, відповідно до якої необхідно скоригувати окремі положення меморандуму, однак МВФ категорично заперечує, не сприймає аргументів і навіть блокує виділення чергового траншу. Профспілки вважають неприйнятним, зокрема, підвищення пенсійного віку, коли умови для цього не створено, введення накопичувальної пенсійної системи, зміну диференційованої шкали оподаткування доходів на плоску рівновелику при колосальній нерівності, яка є в країні, зменшення на 40% кількості працівників, які мають право на пільгове забезпечення, тоді як фактори шкідливих і небезпечних умов праці на шахтах, у металургії, хімічному виробництві не усунено. Це призводить до прямого порушення прав і, звичайно, на такі порушення працівники відповідають акціями протесту, страйками, трудовими конфліктами. Все це не сприяє сталому розвитку, але профспілки змушені так діяти, якщо консультативно-переговорний механізм не діє.
Григорій Осовий підкреслив, що на прохання ФПУ Постійний представник МВФ в Україні Жером Ваше реагує й організує зустрічі з місією. ФПУ уважно вислуховують, але жодних коректив у політику не вноситься. Отже це проста формальність, а не партнерство. Тому профспілки закликають керівні органи передбачати на етапах формування відповідних програм і планів фінансової підтримки України залучення до діалогу профспілок і роботодавців для узгодження позиції і дій, які б створили кращі умови для реалізації фінансових проектів. Акценти фінансування повинні бути зміщені з підтримки фінансово-банківського сектору на реальний, виробничий, де формується національний дохід і ресурси споживання.